ПАВУЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до паву́к 1. Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Мирний, IV, 1955, 122); Звичайний павучок сидить у затишному гніздечку та й пускає по вітру своє павутиння (Кучер, Дорога.., 1958, 21).
2. Рід української мережки. Змережування павучками характерне для Поділля й західних областей України (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 9.