ПА́ВІТЕР, тру, ч., рідко.
1. Слабкий вітер; вітерець. Як живчик, як жилка тривожна, Прокреслиться павітер (Бажан, І, 1946, 73).
2. Вітер змінних напрямків. Павітер дме там у височині, обриваючи біле галуззя розквітлих вишень (Ю. Янов., І, 1954, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 8.