ПАГІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до па́гін. * У порівн. І не стогін; а пісня з підвала, Мов пагінчик, до сонця п’ялася (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 10.