ПАДЬ1, і, ж. Чітко окреслена, глибока, неширока долина, яр чи річище, звичайно порослі лісом. І знову ріки, і лісові пожежі, і де-не-де галявина, і паді, і знову зелені оксамитні сопки (Довж., І, 1958, 111).
ПАДЬ2, і, ж. Солодка липка рідина на листях рослин — продукт життєдіяльності комах, що на них живуть.
◊ Медо́ва падь — те саме, що Па́девий мед (див. па́девий); Падь па́ла (напа́ла): а) випали шкідливі для рослин опади (звичайно роса). Падь пала (шкодлива [шкідлива] на хліб роса) (Номис, 1864, №585); б) кого-небудь охопив якийсь настрій. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.