ПАКЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до паке́т 1-3. Міг би сей пакетик оповісти дещо, як то йому було перебиратися через японську облогу (Фр., IV, 1950, 350); Взимку в неї по шухлядах різні пакетики з насінням, навесні — на всіх вікнах розсада у ящиках та горнятках (Гончар, Тронка, 1963, 165); Василь повісив пакетик толу на дверцята сейфа (Автом., Так народж. зорі, 1960, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 18.