ПА́КОСНИЙ, ПА́КІСНИЙ, а, е, розм. Те саме, що ка́посний. Йому все тепер обридло, надолужило. Саме життя здавалося гірким та пакосним (Мирний, IV, 1955, 181); Гульвіса [Еней] пакосний, престидкий, Негідний, злодій, єретик! (Котл., І, 1952, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 18.