Слово "пакость" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПА́КОСТЬ, ПА́КІСТЬ, кості, ж., розм. Те саме, що ка́пость. Мені за сей час нічого веселого не трапилось,.. а була, окрім туги, ще одна колосальна пакость з боку одних.. людей (Л. Укр., V, 1956, 209); [Степан:] Чим скоріш він упаде, тим менше пакості. Скільки моїх день [днів] пішло марно через.. Чопорія, і скільки я наневолився (Кроп., V, 1959, 154); Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку (Стор., І, 1957, 60); — Є, бачиш, такі, що нишком служать в поліції і навмисне пхають несвідомим у руки різні пакості, щоб виявляти скрізь чесних людей і заганяти в тюрми (Козл., Ю. Крук, 1957, 363).

Роби́ти (зроби́ти, чини́ти, вчини́ти і т. ін.) па́кость (па́кість) — робити шкоду, завдавати прикрощів. — Я не думаю, щоб вони зробили тобі якусь пакость, — сказав архітектор (Собко, Стадіон, 1954, 226); — А в воді живе водяник — цей у зелений кушир уплутаний, пакості чинить, греблі рве… (Гр., II, 1963, 331); [Юлія:] А я й не знала, що вам наше сусідство таку пакість чинило (Фр., IX, 1952, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 18.