ПАКУ́НОК, нка, ч.
1. Що-небудь, упаковане в паперову чи якусь іншу обгортку для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. — Піду ж я в гостиницю [готель] та візьму свій пакунок з сорочками (Н.-Лев., IV, 1956, 285); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її та її пакунки зо всіх боків (Коцюб., І, 1955, 310); Хлопці вкладають на віз різні речі: клунки, скриньки, пакунки (Вас., III, 1960, 336); Повернувся господар з пакунком якихось покупок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 20); Катерина застала тітку Клавду, коли та перевіряла пакунки з зашитими в них хутрами (Вільде, Сестри.., 1958, 455).
2. чого, рідко. Купка зв’язаних предметів. Взяв з ослона пакунок книжок і, намагаючись не дуже гупати чобітьми, вийшов з крамниці (Головко, II, 1957, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 19.