ПА́КІЛ, кола, ч., діал. Кілок. Підперто паколом кожну гілляку! (Ю. Янов., II, 1954, 179); Стояли прихилені до стіни нові колеса од безтарки, а над ними, на паколах, висіла збруя (Логв., Літа.., 1960, 173); * У порівн. Косим шляхом, як чорні похилі паколи, на снігу рябіли зігнуті постаті (Епік, Тв., 1958, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 18.