ПА́КІЛЛЯ, я, с., діал. Збірн. до па́кіл. Потяглося рядами пакілля з колючим дротом (Гончар, II, 1959, 178); Карпова Марійка у своїм обійсті вішає на пакілля глечики з-під молока (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 18.