ПАЛА́ТКА, и, ж. Тимчасове, звичайно літнє приміщення, зроблене з цупкої непромокальної тканини, шкур і т. ін., що натягуються на каркас; намет. Розбірна палатка складається із чотирьох прямокутних і двох трикутних полотнищ, кожний бік яких дорівнює 165 см, трьох стояків по 125 см кожний (В дорогу, 1953, 27); Містечко полотняне — Палатки на стерні — Мов стайка голубина, Біліє вдалині (Нагн., Вибр., 1957, 127); // розм. Те саме, що плащ-пала́тка. Він стояв.., напнутий своєю вічною плащ-палаткою, якої ніколи не скидав відтоді, як одержав її з складу. На КП серед офіцерів ця палатка давно вже стала притчею во язицех (Гончар, III, 1959, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 22.