ПАЛАЦО́ВИЙ, а, е. Прикм. до пала́ц 1. Московські царівни вели самотнє життя в палацових теремах (Іст. СРСР, II, 1957, 6); // Який живе, перебуває в палаці. Слова його [Бжеського] розвіються на чотири вітри і не дійдуть до ушей палацової шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); // Такий, як у палацу. Євген Панасович попрямував до відділу народної освіти, що був розташований в пишному, майже палацового вигляду дімку, на краю містечка (Речм., Весн. грози, 1961, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 23.