ПА́ЛКО. Присл. до палки́й. В згадках знову давнину тривожим, Як стрілись вперше з вчителем своїм, Бо серце вчителя на сонце схоже — Воно одне, а світить палко всім (Гірник, Стартують.., 1963, 17); Світ за очі прогнав мене батечко мій, Що тебе я кохала так палко… (Граб., І, 1959, 486); [Молода циганка:] О, Земфіра вміє танцювать, співать, уміє глянуть так ласкаво і палко, що граф одужає одразу! (К.-Карий, II, 1960, 19); Наша партія палко вірила в соціалістичну революцію, сміливо йшла їй назустріч, невтомно готувала до неї робітничий клас і найбідніше селянство (Ком. Укр., 12, 1966, 50); Комсомольські збори ще не починались… Розбившись на групи, комсомольці палко дебатують (Головко, Літа.., 1956, 70); Дніпро в багатьох форсували місцях! Події зростали навально і палко (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 32.