ПАЛЬЧА́ТА, ча́т, мн. (одн. пальча́, а́ти, с.). Зменш.-пестл. до па́льці (див. па́лець 1). — Ти вгорни йому пальчата, Щоб не мерзло рученя (Мал., Звенигора, 1959, 181); Оте темнооке дівчатко з тоненькими пальчатами, що цілу зиму водило його рукою по мудрому паперу,.. завоювало в Кифора.. любов і повагу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 35.