ПА́МОЛОДЬ, і, ж., збірн. Молоді пагони. Ігор побачив сірий пеньок, від якого на всі боки пнулася кучерява памолодь (Донч., V, 1957, 68); * У порівн. Як памолодь буйна з старого коріння, зросло галасливе нове покоління (Забіла, Малим.., 1958, 16); // Поросль молодих дерев. Згарище почало заростати травою і памолоддю (Стельмах, І, 1962, 255); // перен. Молодь, молоде покоління. Мир — палаци, гомінкі вокзали, Заводи, школи, памолодь (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 35.