ПАНЛОГІ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичне філософське вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу і ототожнює об’єктивну реальність з системою логічних категорій. Критика панлогізму.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 47.