ПАНО́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок., заст. Панитися. * Образно. — Ми також не без рук. Зробимо, що зможемо, щоб не дати їм [будякам] занадто паношитися на своїй землі (Фр., IV, 1950, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 49.