ПАНІБРА́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Поводитися з ким-небудь занадто невимушено, безцеремонно, фамільярно; бути запанібрата. [Микола:] Замість панібратствувати з ними [селянами] ти показав би їм свою силу (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 9); Натан Рибак ніколи не піддавався на вигадки скороминучої моди, ніколи не зраджував свого пера, не панібратствував з крикунами, що намагалися замутити чисті джерела нашої великої прози (Літ. Укр., 4.І 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 45.