ПАРА́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пара́д 1. Моряки вишикувались парадним строєм на підводних човнах (Довж., І, 1958, 126); Красиве хвилююче видовище являє урочистий марш парадних частин (Рад. Укр., 2.V 1961, 1); // Признач. для параду. Він зняв парадного мундира, сховав регалії свої (Уп., Вірші.., 1957, 198); // Такий, як на параді. Ще ніколи не бачив я Григорія таким бадьорим, веселим. Він ішов парадним кроком (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 33).
2. Стос. до параду (у 2 знач.), пов’язаний із святом, святкуванням чого-небудь. Ольга бувала в Народному домі лише з нагоди таких парадних оказій, як новорічний бал (Вільде, Сестри.., 1958, 463): // Пристосований для урочистих прийомів або церемоній; нарядний. В перших, парадних покоях стіни блищали білими шпалерами з срібними квітками (Н.-Лев., І, 1956, 16); В парадних залах скинули з меблів чохли (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 92); // Признач. для урочистої, святкової і т. ін. нагоди. Попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (Вас., І, 1959, 366); // Одягом, манерами і т. ін. пристосований до урочистої, святкової і т. ін. обстановки. Дзеркало подвоїло наші парадні фігури (Коцюб., II, 1955, 362); Перший раз в житті знаходячись серед таких парадних людей, він бачив, що вони і їдять, і говорять — усе роблять краще за нього (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 383).
3. Який відзначається порівняною пишністю, урочистістю; святковий. Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний (Л. Укр., III, 1952, 666); Його [коня] Йонька годував окремо і не шкодував вівса, бо думалося викохати для парадних виїздів — десь у гості, на базари (Тют., Вир, 1964, 514); // Який вирізняють як центральний, який є центральним. ..парадні вулиці великих міст забудувались їхніми князівськими палатами та розкішними замками (Ленін, 2, 1969, 87).
4. Передній, головний (про сходи, вхід і т. ін.); протилежне задній, чорний. Картка, прибита на парадних сходах, оголошує: "Прийом слабих од 4-ї до 6-ї години" (Григ., Вибр., 1959, 360); Наявність парадного і чорного входів спрощує зв’язок з вулицею і господарським подвір’ям (Жилий буд. колгоспника, 1956, 42); // у знач. ім. пара́дне, ного, с. Передній, головний вхід. Внизу, біля парадного, подало сигнал замовлене звечора таксі (Кучер, Голод, 1961, 452).
5. перен. Розрахований лише на зовнішнє враження, зовнішній ефект; показний. Скоро Коропов догадався, що його везуть не прямою дорогою. Він чув про слабість секретарів показувати свій район з парадного боку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 62.