ПАРАПЕ́ТИК, а, ч. Зменш. до парапе́т. Дівчина вільно сіла на парапетик бульвару (Смолич, Світанок.., 1953, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 66.