ПА́РНО1. Присл. до па́рний. Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентінському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 283).
ПА́РНО2. Присл. до па́рний; // у знач. присудк. сл. Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Мирний, І, 1954, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 72.