ПАРОІЗОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., спец. Ізоляційний шар, що захищає огороджувальні конструкції від водяної пари. Покрівлю [локомобільних електростанцій] треба утеплювати так, щоб уникнути конденсації пари на покритті. Для цього на шар дощок укладають пароізоляцію (Довідник сіль. будівельника, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 74.