ПАРУБ’Я́ГА, и, ч. Збільш. до па́рубок 1. Андрій Маркович, старший учитель в школі — рудий, кремезний паруб’яга (Вас., II, 1959, 78); Десь із-за кущів вийшов, прямуючи до фонтана, страшний, геть чорний, булькатий паруб’яга (Гончар, Таврія, 1952, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 81.