ПАРУБЧА́К, а́, ч., розм. Те саме, що па́рубок 1. Золотницький сидить на лаві за столом.. Ясь стоїть перед ним — парубчак, по-шляхетському, пишніше за батька вбраний (Гр., II, 1963, 533); До червоного, вигаптуваного ластовинням обличчя парубчака то приливала, то відливала гаряча юнацька кров (Логв., Літа.., 1960, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 81.