ПА́РУСИТИ, ить, недок., розм. Надиматися, як парус, роздуватися від вітру. Холодний дощ, а то й ожеледь аж різали по виду, а козаки в самих сорочках, що парусили на вітрі (Стар., Облога.., 1961, 32); * Образно. Під вітром хмара парусить, Із надр жбурляє блискавицю (Стельмах, Жито.., 1954, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 82.