ПА́РХИ, ів, мн. (одн. парх, а, ч.), розм. Те саме, що па́рші. Земля була гола, у лишаях, наче старець у пархах (Коцюб., II, 1955, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 83.