ПАРЧА́, і́, ж. Складноузорчаста тканина, зроблена з шовкових і золотих або срібних чи імітуючих їх ниток. На середині землянки стояв круглий столик, вирізаний із дубового пня і застелений парчею (Фр., IV, 1950, 176); Знайшовся подарунок і для Настиної матері — царгородська парча на керсетку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); * У порівн. Хлопці тим часом мовчки поклали Кіндрата на м’якому листі нападаному, на червонястому із осінніми крапками смертними, як тая парча, листі золотому… (Тич., І, 1957, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 83.