ПА́СОК, ска, ч.
1. Зменш.-пестл. до пас11, 2. Її біла сукенка була підперезана паском, сплетеним з червоної вовни (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63); За годину ціла купка довгих і вузьких пасків [паперу] була записана (Фр., VI, 1951, 260); Сонця золоті паски Нехай поляжуть у піски (Ю. Янов., І, 1958, 83).
2. Смужка з шкіри, тканини і т. ін., якою що-небудь скріплюють, закріплюють, прив’язують до чогось. Збоку на кріслі лежав його затяганий у відрядженнях і роботі чорний портфель, акуратно застебнутий на два широкі паски (Ле, Право.., 1957, 9).
◊ Бра́ти (взя́ти, скида́ти, ски́нути) па́ска; Хапа́тися (похопи́тися) за (до) па́ска — вдаватися до паска, щоб бити кого-небудь. — Гляди, як скину зараз паска! — супить чоловік товсті брови і кладе руку на ремінь (Стельмах, II, 1962, 129); Данило Бриль виразно відчув, що батькова правиця зараз похопиться до паска (Смолич, Мир.., 1958, 6); Під па́сок — підперезаний, з поясом. Дуже змінився батько. Постарів ніби, чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок (Головко, II, 1957, 409); Підтя́гувати (підтягну́ти, стя́гувати, стягну́ти) па́ски (па́сок) — їсти дуже мало або не їсти зовсім при нестачі продуктів, харчу. — Ти в армії був на всьому готовому, а ми підтягували паски (Чорн., Пісні.., 1958, 67); Пасок стягни свій, Томмі. Голод — не тітка, Томмі! Третій вже день без хліба і без води (Бажан, Роки, 1957, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 88.