ПА́СТІВЕНЬ, ПА́СТОВЕНЬ, вня, ч., діал. Пасовище. Дарка зібрала остатню силу та й чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Л. Укр., III, 1952, 632); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір’я, невгавали соловейки (М. Ол., Леся, 1960, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 91.