ПАТРІОТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до патріо́т; власт. патріотові. Наша Конституція виховує у радянських людей патріотичну гордість, гарячу любов до соціалістичної Батьківщини (Рад. Укр., 5.XII 1956, 1); — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (Гончар, Людина.., 1960, 27); Патріотичний рух; // Який складається з патріотів. Нитки секретних зв’язків потяглися в табір військовополонених. Там діяла патріотична група, яка готувала масову втечу (Рад. Укр., 20.XII 1962, 3).
2. Який виражає патріотизм, сповнений патріотизму. Замість обіцяного "Волинського образка" оце посилаю Вам дві патріотичні штуки (Л. Укр., V, 1956, 173); Незалежно від того, як визначати жанр "Слова о полку Ігоревім", воно являє собою поетичний твір, що має характер патріотичної публіцистики (Рад. літ-во, 1, 1962, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 97.