ПА́УПЕР, а, ч. Бідняк, позбавлений засобів до існування в умовах класового суспільства. Багатомільйонне безземельне і малоземельне селянство — паупери, злидарі, наділені мізерними клаптиками землі, які не могли забезпечити їм навіть і напівголодне існування (Іст. УРСР, І, 1953, 493).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 99.