ПАХКИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що паху́чий. В перші жнива відібрав він кілька найкращих, найдобірніших снопів, і вони стали окрасою його кабінету. Часто в зимові дні припадав до них щокою, вдихав пахкі настої літа (Цюпа, Краяни, 1971, 209); Пахким холодним ароматом любисток з м’ятою змагавсь (Гонч., Вибр., 1959, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 100.