ПАЦАНЯ́, я́ти, с., фам. Зменш.-пестл. до паца́н. — Ну, гаразд, не гнівайтеся, я так, по-батьківському… — Кий, до лиха, ви батько? Що маєте двох пацанят трьох і п’яти років, — суворо одказала йому Жабі. — Що ви мене маєте за дівчинку, чи що? (Досв., Вибр., 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 102.