ПАЩЕКУ́ХА, и, ж., розм. Пащекувата жінка, дівчина. — Мовчать! Прескверна пащекухо! — Юнона злобна порощить (Котл., І, 1952, 245); Хто там перешіптувався? Галя? Настя? Чи, може, Катя? У-у, пащекухи! Нема їм чого робити… (Жур., Даша, 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 105.