ПАЯ́Ц, а, ч. Клоун, блазень у цирку, балагані. * У порівн. Сіра стіна, покрита різнобарвними шматами паперу, наклеюваними день у день, здираними безладно, виглядала як паяц (Фр., II, 1950, 310); // перен. Про людину, що кривляється, ламається, поводить себе як клоун, блазень. [Кринична (кидає нищівний погляд на чоловіка):] Паяц! (Голов., Драми, 1958, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 106.