ПЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до пе́вний 1-5. Друга пара, Миколай з Параскою, — це вже інші люди. Статочні [статечні], солідні газди. Молоді ще, але якась певність рухів і світогляду (Хотк., ІІ, 1966, 390); Навчись майстерності такій, щоб у твоїй руці легкій з’явилась певність і завжди був точний зір в очах (Уп., Вірші.., 1957, 76); [Петро:] І чого б я боявся [грати в театрі]? [Іван:] Нема певності! А що як сяду не в свої сани? А театр засмоктує чоловіка (К.-Карий, І, 1961, 38); Коли ж натомість [Славко] має певність, що щось йому не вдасться, то воно якраз обернеться на добре (Март., Тв., 1954, 244); Лікар посміхнувся приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (Гончар, III, 1959, 189); Легко, легко так зробилось, щезла дикая тривога, ясна певність розлилася у обновленій душі (Фр., XI, 1952, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 107.