ПЕРВОПУ́ТОК, тку, ч. Перша зимова дорога по новому снігу. У грудні по сніжному первопутку Лука Тихонович їхав з Ісидором [собакою] у Водяне — була думка пополювати на лисиць і зайців (Донч., III, 1956, 90); — Приїжджайте! Сніжним первопутком 3 хлібом-сіллю будемо стрічать! (Нех., Дніпр. край, 1939, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 120.