ПЕРВОПУ́ТТЯ, я, с., розм. Те саме, що первопу́ток. Зима!.. Радіючи, в гринджоли Конячку селянин запріг; По первопуттю через поле Вона чвалає, вчувши сніг (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 118); * Образно. Ідеї марксизму-ленінізму надають сили нашим крилам і осявають незвідані, ніким ще не ходжені дороги — первопуття в променисте майбуття (Рад. Укр., 15.Х 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 120.