ПЕРЕБІ́ЖКА, и, ж. Переміщення, пересування бігом через який-небудь простір на інше, в інше місце, на іншу позицію (звичайно під час воєнних дій, полювання, спортивних вправ і т. ін.). Постріли з вікон та горищ загриміли один за одним, але Юрій вже був у підворітниці. Потім.. знову вулиця, знову перебіжка — знов і знов (Смолич, Мир.., 1958, 548); Ми зробили ще три перебіжки і тоді кинулись в атаку (Багмут, Записки.., 1961, 64); // Відбиток переміщення, пересування кого-, чого-небудь. Коли ж серед.. заплутаних перебіжок дрібних звірят раптом випечатувалася на свіжім снігу кругла вовча лапа, лісник.. чимдуж гнав до центральної садиби (Загреб., Шепіт, 1966, 222); // у знач. присл. перебі́жками. Переміщаючись, пересуваючись бігом через який-небудь простір. Дмитро короткими перебіжками подолав невелику відстань і підповз до кулеметників (Хор., Незакінч. політ, 1960, 86); Висадився [дід Свирид] десантом, а потім перебіжками, перебіжками поміж соняшниками, та за хлівом у лопухах і замаскувався (Вишня, І, 1956, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 126.