ПЕРЕВА́ЛЮВАТИСЯ1, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док.
1. Перемістившись через що-небудь, опускатися, падати по другий бік чогось. Щохвилі вода стає все більш і більш каламутною, брудні кім’яхи перевалюються через каміння і ростуть невпинно (Хотк., II, 1966, 387); Важко перевалюючись через велетенські хвилі, часом глибоко пірнаючи в них, кораблі весь час ідуть бездимним ходом (Кучер, Чорноморці, 1956, 404); // Насилу, ледве переходити, переповзати і т. ін. через що-небудь. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв, Через поріг перевалився, До стайні швидше тягу дав (Котл., І, 1952, 80); Двері відчинились, і через поріг не те що переступив, а насилу перевалився незнайомий (Гжицький, Опришки, 1962, 195).
2. тільки недок. Нахилятися то в один бік, то в інший (під час ходьби, руху). Позакручувавши уси, ідуть [парубки] лавою, з боку на бік перевалюються, руками розмахують (Кв.-Осн., II, 1956, 19); Галя рада, плеще у долошки, світить оченятами, лепече, бігає за хлоп’ятами, як та качечка перевалюється на своїх, ще не окріплих ніжках (Мирний, IV, 1955, 71); Гриць глянув туди-сюди і раптом увесь похолов. По палубі, перевалюючись з боку на бік та похитуючи кудлатою головою, прямо на нього біг бурий волохатий ведмідь (Ткач, Гриць.., 1955, 9).
3. тільки док., розм., рідко. Те саме, що повали́тися. Прийняв ногу опришок… Камінь перевалився набік (Хотк., II, 1966, 204).
ПЕРЕВА́ЛЮВАТИСЯ2, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм.
1. Валятися, лежати де-небудь, якось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
2. тільки док. Перестати валятися; відлежатися.
3. Валяючись, забруднюватися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
4. Збиватися, сплутуватися (про шерсть, повсть і т. ін.).
5. тільки недок. Пас. до перева́лювати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 134.