ПЕРЕ́ВЕ́СЛО, а, с. Джгут із скрученої соломи для перев’язування снопів. Стара вже оставалась позаду: важко їй було підняти снопа, важко скрутити перевесло: руки раз по раз слабшали (Григ., Вибр., 1959, 359); Перевесла скручувала [баба] не з житніх стебел (не вміла й не хотіла розтринькувати бодай одну стеблинку), а з осоки, яку нажинала за кілька днів перед тим (Гуц., 3 горіха.., 1967, 141); * Образно. Навкруги вже надовго розіслалась ніч. Пов’язане перевеслом Чумацького шляху небо тремтіло зірками (Логв., Літа.., 1960, 68); * У порівн. [Олеся:] Коли ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (Кроп., II, 1958, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 139.