ПЕРЕВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПЕРЕВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. переві́з, везла́, ло́; док., перех. і без додатка.
1. Везучи, переправляти через що-небудь, на другий бік чогось. З тихим плеском, таємничо Плине човник.. Перевозять нас дівчата (Л. Укр., IV, 1954, 160); — Вас через річку перевезти? .. Хлопчина, очевидно, вже не раз перевозив радянських бійців і тепер пропонував нам свої послуги (Збан., Ліс. красуня, 1955, 4); — Спускайтеся за мною до Бугу, я перевезу човном (Стельмах, II, 1962, 200).
2. Везучи, переміщувати з одного місця на інше, змінювати місце розташування. Він займався фірманкою й наймався перевозити все, чого хто хотів (Кобр., Вибр., 1954, 76); — Там працював і мій тягач: коріння виноградних лоз нам перевозить довелось (Гонч., Вибр., 1959, 261); Вдовичка вона, сама й хліб косила, ото її полукіпки.. Жаліється, що ні з ким їх перевезти та змолотити (Гончар, II, 1959, 341); // Везучи, переміщувати кого-небудь на інше місце проживання, перебування. Як перевозили молоду, то скриня, як пуста бочка, торохтіла (Тют., Вир, 1964, 23); Виглядає [Оксана], чи не їде [Ярема] З боярами в гості — Перевезти із келії В хату на помості (Шевч., І, 1963, 129).
ПЕРЕВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., перех. Везучи, по черзі перемістити, переправити куди-небудь усіх, багатьох або все, багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 146.