ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ, я, с.
1. Відрізок часу перед грозою і стан природи в цей час. Лягає туман передгроззя на гори, І небо в росі і в хмаровищах тоне (Бажан, II, 1947, 177); Шарпнув [Арсен] двері, ступив у ніч, сповнену задухи й передгроззя (Дмит., Розлука, 1957, 108); * У порівн. На кілька секунд запанувала тиша, зловісна й важка, немов у передгроззя (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 87).
2. перен. Час перед грізними, бурхливими подіями. Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Забіла, Промені, 1951, 6); В той [1941] рік весною Максиму Нерчину було легко і радісно, хоч десь в серці існувало дивне відчуття передгроззя (Рибак, Час.., 1960, 163); Райніс виріс із епохи революційного передгроззя і став полум’яним її співцем (Рад. літ-во, 11, 1965, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 166.