ПЕРЕДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переде́рти. [Перун:] Витягнув [Гершко] з кишені наш контракт, справді перемазаний і до половини передертий, показав мені, знов сховав і пішов (Фр., IX, 1952, 412); Сергій прочинив двері. Його мало не занудило. Чи то від тітчиних слів, чи то від запаху розіпрілої передертої кользи (Мушк., Чорн. хліб, 1960, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 167.