ПЕРЕДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Подрімати деякий час. — А то ж усе його праця, механізаторова! Як зайшла збиральна, дві-три години передрімає десь на кулаці і вже подавсь, уже на комбайні… (Гончар, Тронка, 1963, 211); Передрімавши, вони слухали всю ніч гуркіт канонади (Хижняк, Тамара, 1959, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 176.