ПЕРЕДУ́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переду́мати 1, 2. Мені сподобалось це місце у Вас,.. бо тут говорить глибока, не раз перечута і передумана свідомість юного поета! (Тич., III, 1957, 150); // переду́мано, безос. присудк. сл. Скільки дійсних випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами. Скільки дум важких передумано мовчки (Головко, II, 1957, 237).
2. у знач. прикм. Підданий роздумам не один раз. Він говорить тихо, але видно, що це думані й передумані слова (Ю. Янов., IV, 1959, 129); // у знач. ім. переду́мане, ного, с. Те, що хтось передумав. Багаті Ви дуже, друже, бо роздаєте мені багато з передуманого свого (Стеф., III, 1954, 60); Вже не почувалося ні скованості, ні розгубленості. Все пережите, передумане вогнем горіло в ній, рвалось назовні (Гончар, II, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 178.