ПЕРЕДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до передува́ти2. Сьогодні в Москві — віддаля від бурхливої революційної столиці Петрограда — відкривалася передуюча Всеросійським Установчим зборам Державна нарада (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 179.