ПЕРЕЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. пережива́ти 4, 5. Для розкриття образу Пальми новеліст [О. Гончар] застосував принцип олюднення тварини, тобто показав її сприймання і реагування немовби людські, показав процеси мислення, узагальнення, переживання, ставлення до навколишнього світу (Рад. літ-во, 3, 1957, 27); Естетичне переживання належить до духовної сфери і є функцією мозку (Знання.., 10, 1967, 24); Мета мистецтва переживання полягає насамперед у створенні на сцені живого життя людського духу і у відображенні цього життя в художній сценічній формі (Про мист. театру, 1954, 203).
2. перев. мн. Почуття, враження людини, які визначають її психічний стан у даний момент. Не раз, в хвилину спочинку, смерком, коли предмети ховалися в тінях, а ми просувалися плечем до плеча, щоб подвоїти ніжність та силу наших переживань, твій голос теплішає на згадках про далекі вже роки дитинства (Коцюб., ІІ, 1955, 356); Я відчув глибоке співчуття до цього чоловіка, охопленого невідомим мені, але сильним переживанням (Ле, Право.., 1957, 10); Численні спостереження, тривалі дослідження показали, що розвитку атеросклерозу у значній мірі сприяють тяжкі переживання, нервові перенапруження (Наука.., 2, 1965, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 180.