ПЕРЕКО́НАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перекона́ти. Діда я, видимо, переконати не міг. Він то й потакував і згоджувався, безліч разів киваючи головою, але в душі був переконаний у справедливості існуючого ладу (Хотк., II, 1966, 361); Ми глибоко переконані, що починати здійснення цілеспрямованого плану заходів по використанню в інтересах суспільних наук сучасних науково-технічних можливостей треба вже нині (Ком. Укр., 5, 1966, 59); * Образно. Душа волала протестом, лютою, переконаною в своїй правоті ненавистю (Гончар, II, 1959, 214).
2. у знач. прикм. Який має тверді, послідовні переконання. Палкий патріот і переконаний співець дружби народів, Павло Григорович Тичина з незмірною ніжністю говорить і про Горького, і про Коцюбинського, і про Гурамішвілі (Рильський, III, 1956, 405); Переконаний матеріаліст і соціаліст, І. Франко прагнув своїми творами ширити передовий світогляд, вести непримиренну боротьбу з темними силами експлуататорського ладу (Рад. літ-во, 8, 1967, 56); // Послідовний у своїх звичках, поглядах, уявленнях і т. ін.; закоренілий. Римма познайомила Полю з аспірантом Антоном, високим, русявим переконаним холостяком, який і в тридцять сім років не може знайти собі пари (Автом., Щастя.., 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 200.