ПЕРЕКО́НАНО. Присл. до переко́наний 2. [Ада:] Знаєш, Івасю, я люблю дивитись, як ти так переконано говориш (Ірчан, І, 1958, 106); — Невже ти душогубом станеш? — Ні, Ганно, душогубцем я ніколи не стану, — переконано відповів він (Стельмах, І, 1962, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 201.